Історія Коледжу

Історія Київського державного фахового хореографічного коледжу імені Тетяни Таякіної

Свою історію коледж починає з 1934 р., коли при Київському театрі опери та балету за ініціативи балетмейстера Леоніда Жукова була створена Дитяча балетна студія, яка готувала артистів балету для театру

У 1935 р. у м. Києві створюється Хореографічний технікум із трирічним терміном навчання. У серпні 1938 р. технікум реорганізовано у 7-річну Хореографічну школу (до її складу увійшла згадана студія та хореографічне відділення Театрального технікуму, заснованого у 1933 р.), яку очолив заслужений артист УРСР Леонід Жуков, а першим художнім керівником став відомий балетмейстер заслужений артист УРСР Борис Таїров.

У 1940 р., з метою вдосконалення підготовки артистів балету шляхом збільшення терміну їх навчання до 10 років, освітній заклад було перейменовано у Київську спеціальну середню школу-десятирічку, навчання в якій здійснювалось як із спеціальних, так і з загальноосвітніх дисциплін.

Невдовзі, у 1941 р., школу-десятирічку перейменовано в Київське державне хореографічне училище.

З 1941 по 1944 рр. заклад знаходився в евакуації.

Після визволення Києва від німецько-фашистських загарбників у 1944 р. училище відновило свою роботу вже як хореографічне відділення у складі Київської середньо-спеціальної музичної школи імені М. В. Лисенка (тепер – Київський державний музичний ліцей імені М. В. Лисенка). Художнім керівником стала заслужена артистка УРСР Галина Березова. А вже у 1947 р. відбувся перший показ виробничої практики, який проходив під час проведення республіканського огляду мистецьких навчальних закладів. Вихованцями молодших класів училища було продемонстровано уривки з дитячого балету «Прапор перемоги» й окремі концертні номери.

Згідно з Постановою Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК ВКП/б/У від 13 лютого 1945 р. № 206 Київська хореографічна школа-десятирічка відновила свою роботу як самостійний навчальний заклад.

На основі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 червня 1949 р. та Постанови Ради Міністрів УРСР №1747 від 1 липня 1949 р. на базі школи-десятирічки відновлено КИЇВСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ХОРЕОГРАФІЧНЕ УЧИЛИЩЕ як самостійний середній спеціальний навчальний заклад для підготовки артистів класичного балету, заснований на державній формі власності і підпорядкований Комітету в справах мистецтв УРСР. Головним завданням хореографічного училища визначалася «підготовка артистів балету із середньою спеціальною освітою для театрів опери та балету, музичних комедій і професійних танцювальних колективів». До закладу могли вступити «діти у віці 9-10 років, що закінчили три класи загальноосвітньої школи і мають здібності до хореографії».

У період 1944-1948 рр. набір учнів здійснювався з 7-річного віку; з 1949 р. – набирали учнів 9-10 років, а також експериментальні групи з підлітків 12-13 років. У 1951 р. було сформовано окрему групу з «молодих обдарувань, відібраних за рішенням спеціальної комісії на Олімпіаді з хореографічного мистецтва». Окрім планових наборів, до закладу приймали вихованців закритих хореографічних студій різного віку, розподіляючи їх по класах відповідно до рівня фахової підготовки.

Перший випуск дипломованих спеціалістів, що закінчили заклад у статусі училища, відбувся у 1951 р. і складав лише 18 осіб. Випускники отримали кваліфікацію «артист балету». У 1957-1958 рр. з метою розширення спектру профільних спеціалізацій у закладі було здійснено два експериментальні набори для підготовки спеціалістів за фахом «методист художньої самодіяльності, керівник танцювального колективу» з 4-річним терміном навчання. У 1961-1962 рр. дипломи такого зразка одержали 60 випускників. Упродовж 1973-1991 рр. училище готувало також спеціалістів за кваліфікацію «артист ансамблю народного танцю». Загалом дипломи такого зразка одержали 274 фахівці.

Високий професіоналізм випускників забезпечувався в тому числі спеціальними предметами, які доповнювали цикл професійно-орієнтованих дисциплін, такими як: «Майстерність актора», «Грим», «Музично-ритмічне виховання», «Фортепіано», «Історія театру», «Історія образотворчого мистецтва», «Теорія та історія музики». Також у навчальному плані були передбачені такі факультативні дисципліни: «Бесіди й лекції з сучасного радянського мистецтва», «Фехтування», «Постановка дихання», «Практична робота на сцені». Однак провідним напрямом діяльності училища традиційно залишалася підготовка спеціалістів із класичної хореографії.

З метою залучення до навчання молоді з інших міст України при училищі у 1966 р. відкрито інтернат.

З 1966 р. художній керівник училища – видатна українська балерина, яка першою була удостоєна звання народної артистки України – Антоніна Васильєва.

Високий професіоналізм випускників забезпечувався у тому числі спеціальними предметами, які доповнювали цикл професійно-орієнтованих дисциплін, такими як: «Майстерність актора», «Грим», «Музично-ритмічне виховання», «Фортепіано», «Історія театру», «Історія образотворчого мистецтва», «Теорія та історія музики». Також у навчальному плані були передбачені такі факультативні дисципліни: «Бесіди й лекції з сучасного радянського мистецтва», «Фехтування», «Постановка дихання», «Практична робота на сцені». Однак провідним напрямом діяльності училища традиційно залишалася підготовка спеціалістів з класичної хореографії.

З метою залучення до навчання молоді з інших міст України при училищі у 1966 р. відкрито інтернат.

А з 1972 р. по 1986 р. художнім керівником стала відома балерина і педагог, народна артистка України, лауреат Державної премії СРСР Галина Кирилова.

З 1989 р. художнім керівником, а з 1993 р. по 2010 р. – директором училища працювала видатна українська балерина Тетяна Таякіна, народна артистка СРСР, УРСР, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, лауреат премії Анни Павлової Паризької академії танцю. В музеї коледжу зберігається балетна пачка та пуанти, в яких Тетяна Таякіна танцювала партію Попелюшки з однойменного балету.

З березня 2010 р. по листопад 2011 р. посаду директора обіймав заслужений артист України Дмитро Клявін.

З березня 2012 р. по червень 2020 р. директором училища працював Іван Васильович Дорошенко – заслужений діяч мистецтв України, народний артист України.

Учні училища постійно брали участь у різних вітчизняних і міжнародних творчих конкурсах. Висока професійна підготовка дозволяла їм ставати переможцями найпрестижніших міжнародних конкурсів ім. Сержа Лифаря (Київ), у м. Варна (Болгарія), «Приз де Лозан» (Швейцарія) та фестивалів у Франції (1963 р.), Туреччині (1964 р.), Великобританії (1966 р.) тощо.

У 60-ті рр. започатковані, а з кожним роком значно активізувалися і зміцнювалися прямі зв’язки, творчі контакти із зарубіжними мистецькими навчальними закладами Європи, Азії, Америки. Враховуючи авторитет Київського державного хореографічного училища, до нього приїжджає на навчання і стажування молодь з різних країн світу. Дипломи про закінчення училища одержали громадяни Монголії, В’єтнаму, Японії, Кореї, Болгарії, Португалії, Колумбії, Бразилії, Румунії. Випускники училища очолюють провідні балетні колективи не лише України, а й по всьому світу.

Студенти постійно беруть участь у театрально – концертній діяльності на сцені власного навчального театру, у виставах Національної опери України імені Т. Г. Шевченка та Київського академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, у міжнародних конкурсах в Україні, Болгарії, Швейцарії, Франції, Великій Британії, Туреччині, США.

В різні роки художніми керівниками коледжу були видатні діячі українського хореографічного мистецтва:

Борис Таїров	Заслужений артист УРСР (1937 – 1941 рр.)
Галина Березова	Заслужена артистка УРСР (1944 – 1966 рр.)
Антоніна Васильєва	Народна артистка УРСР (1966 – 1972 рр.)
Галина Кирилова	Народна артистка УРСР, Народна артистка України (1972 – 1986 рр.)
В. Петрін	(1987-1989 рр.)
Тетяна Таякіна	Народна артистка УРСР, Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, Премії імені Анни Павлової французької Академії танцю (1989 – 1993 рр.)
Дмитро Клявін	Заслужений артист України (2010 – 2011 рр.)
Ганна Кушнерева	Народна артистка України (2011 – 2012 рр.)
Нобухіро Терада	Народний артист України (2012 –2020 рр.)
Олексій Бессмертний	Директор фестивалю TanzOlymp у Берліні, балетмейстер (2020 – 2023 рр.)
Сергій Бондур	Народний артист України (2022 – 2023 рр.)
Ярослав Ткачук	Заслужений артист України (2023 – 2024 рр.)
Ганна Дорош	Народна артистка України (2024 р.)
Ольга Морозенко	Екссолістка Національної опери України, засновниця балетного простору «Балеруша» (2025 р.)

З 2020 р. керівником коледжу стає прима-балерина Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка, народна артистка України, випускниця Київського державного хореографічного училища 1999 р. Катерина Кухар.

У 2021 р. училище набуває статусу фахового коледжу – закладу спеціалізованої освіти, що забезпечує здобуття базової та фахової передвищої мистецької освіти. Офіційна назва – КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ФАХОВИЙ ХОРЕОГРАФІЧНИЙ КОЛЕДЖ. Наразі у закладі проводиться активна робота по розробці сучасних навчальних планів, підвищенню кваліфікації педагогів, методичному напрацюванню. Завжди пріоритетними залишаються напрямки міжнародного співробітництва, а саме: тісні міжнародні зв’язки у сфері мистецької освіти, можливість залучення зарубіжних фахівців у галузі хореографічного мистецтва для участі в педагогічній і творчій діяльності, обмін досвідом шляхом участі педагогів та здобувачів освіти коледжу в міжнародних мистецьких проєктах (семінарах, тренінгах, гала-концертах тощо).

Серед учнів і студентів коледжу різних років є лауреати міжнародних і всеукраїнських конкурсів, лауреати Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, лауреати Державної премії СРСР, народні артисти СРСР, народні та заслужені артисти України.

Відомі випускники: Теодор Попеску (1957 р.), Валентина Калиновська (1957 р.), Елеонора Стебляк (1959 р.), Світлана Коливанова (1959 р.), Валерій Ковтун (1965 р.), Раїса Хілько (1968 р.), Тетяна Таякіна (1969 р.), Людмила Сморгачева (1969 р.), Микола Прядченко (1969 р.), Ганна Кушнерьова (1975 р.), Анатолій Козлов (1975 р.), Тетяна Боровик (1975 р.), Тетяна Белецька (1981 р.), Сергій Бондур (1982 р.), Яна Гладких (1986 р.), Максим Мотков (1987 р.), Євген Кайгородов (1987 р.), Олена Філіп'єва (1988 р.), Геннадій Жало (1989 р.), Максим Білоцерківський (1990 р.), Ірина Дворовенко (1991 р.), Тетяна Голякова (1992 р.), Олександр Шаповал (1993 р.), Терада Нобухіро (1995 р.), Денис Матвієнко (1997 р.), Наталія Лазебнікова (1997 р.), Артем Дацишин (1997 р.), Аліна Кожокару (1998 р.), Сергій Сидорський (1999 р.), Катерина Кухар (1999 р.), Андрій Суханов (2000 р.), Леонід Сарафанов (2000 р.), Наталія Мацак (2000 р.), Ніна Змієвець (2000 р.), Олександр Жембровський (2000 р.), Анастасія Матвієнко (2001 р.), Тетяна Льозова (2002 р.), Наталія Домрачева (2002 р.), Олександр Стоянов (2006 р.), Ольга Голиця (2006 р.), Катерина Ханюкова (2007 р.), Віктор Томашек (2008 р.), Анастасія Шевченко (2011 р.), Станіслав Ольшанський (2011 р.), Ганна Муромцева (2011 р.), Юлія Москаленко (2011 р.), Олексій Тютюнник (2012 р.), Олеся Шайтанова (2013 р.).

Валентина Калиновська,

Народна артистка України,

Народна артистка СРСР,

випуск 1957 р.

Валерій Ковтун,

Народний артист України,

Народний артист СРСР,

лауреат Державної премії імені Т. Г.Шевченка,

Премії Ленінського Комсомолу, Премії В. Ніжинського,

Лауреат міжнародних конкурсів,

випуск 1965 р.

Нині коледж – це спеціалізований заклад фахової передвищої освіти, який надає освітню кваліфікацію – фаховий молодший бакалавр з хореографії, професійну кваліфікацію – викладач мистецької школи (хореографічних дисциплін).

Сьогодні Київський державний фаховий хореографічний коледж імені Тетяни Таякіної – це єдиний в Україні державний спеціалізований освітній заклад, основною метою діяльності якого є створення умов для розвитку та професійної самореалізації здобувачів освіти, міжнародного співробітництва у галузі освіти, культури та мистецтва, а також забезпечення мистецьких установ та організацій кваліфікованими фахівцями.

На підставі рішення педагогічного колективу коледжу було присвоєно ім’я видатної української балерини, в минулому художнього керівника та директора училища, Тетяни Олексіївни Таякіної (наказ Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 20 листопада 2024 р. № 839).